первый "корпоративный" праздник, на который я пойду.
хотя наверное, корпоративные праздники бывают только в корпорациях

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

Пишет  pemashka:

Еще один умный человек, по-моему, доходчиво и очень метко объяснил, что и почему происходит.
---
Починаючи з 2004 року, я брала участь у всіх виборах, що відбувались в Україні, окрім деяких місцевих. Спочатку – спостерігачем від преси, потім – спостерігачем від партій, згодом – членом комісії, тоді – секретарем. Ці вибори не стали винятком. Та цього разу мене потягло до виборчої комісії швидше через ностальгію, а ще з цікавості. Не було кандидата, за якого я б щиро вболівала, хоч я й віддала перевагу одному з них. Зрештою, на моїй дільниці переміг Віктор Янукович, а друге місце зайняла Юлія Тимошенко, за нею Тігіпко, а йому в спину дихав Яценюк і Симоненко. Хороша компанія, як для країни, що «будує демократію». Мені хотілося подивитись у очі людям, завдяки яким ми мали такий результат, і, зрештою, я зрозуміла, що вони сидять поруч і вписують циферки до виборчих протоколів, подумки перераховуючи гроші, які отримають у штабах кандидатів. Нащадки козаків і січових стрільців, воїнів і переможців, мляво водять по клаптику поперу дешевими ручками. Ось він, гордий український народ! Він не продає свої голоси, він цілком свідомо робить вибір на користь відвертих покидьків.

У 2004 році, спілкуючись із людьми зі сходу України, ми намагались відкрити їм очі на реальні події, переконували їх, що вони не знають усієї правди, а що ж казати зараз? Люди володіють досить широким спектром інформації, чудово усвідомлюють і розуміють, що обирають бандитів, брехунів і корупціонерів, але все одно ставлять галочку навпроти їхніх прізвищ. Чому так відбувається? Хіба ж не ті ж самі люди в 2004 жертвували роботою, грошима, здоров’ям заради міфічних понять «свободи і справедливості»? Змінилися люди? Розчарувались? У чому? У Ющенку? У «помаранчевій команді»? Сумно і, можливо, жорстоко таке писати, але, так їм і треба!! Суспільство, в якому немає моралі, відповідальності за свої вчинки, чесності і, зрештою, просто здорового глузду, заслуговує на аморальну, безвідповідальну, безчесну владу. І якщо раніше, в мене була надія на молодь, яка вмітиме робити правильний вибір і вмітиме цей вибір виборювати, то зараз її немає. За невеликим винятком, українська молодь цинічна, дурна й аморальна, вона вже навіть професії обирає не за покликом душі, а за розміром заробітної платні. Молодь, що не знає значення слова «принцип», яка цілими університетами й гуртожитками продає свої голоси на виборах і навіть не соромиться потім про це розповідати. Молодь, яка маючи доступ до неосяжної кількості інформації говорить фрази типу «в правлінні Сталіна були свої плюси і мінуси, а завжди треба помічати позитив», молодь, яка щиро дивується факту роботи на виборчій дільниці не за гроші, і, зрештою, молодь, яка давно забула, а може й ніколи не знала, що таке ідея.

Куди подітись і що робити, коли ти усвідомлюєш, що проблеми твоєї країни не в її владі, не в депутатах і президентах, яких ти міг полаяти на кухні, а у її народі? І коли тобі таки щастить зустріти людину, в якої залишились рештки моральності й ти щиро цьому радієш, ти, зрештою, усвідомлюєш, що це лише виняток, який підтверджує правило. А держави на «винятках» не збудуєш. Що робити, коли знаєш, як правильно і як треба, але нікому не можеш цього довести, бо люди вже почали мислити іншими категоріями і їм твої аргументи видаються просто смішними й наївними? Невже багаторічний тоталітарний режим таки досяг чого хотів і, винищивши найкращих представників українського народу, залишив мою Батьківщину в руках недоукраїнців? І тепер залишається тільки чекати? Чекати, поки виросте нове покоління, а потім ще одне і ще одне… але ж, поки все це буде відбуватись, Янукович знищить українську культуру й мову, Тимошенко розрахується з МВФ українською землею, Тігіпко знищить ще одну галузь української промисловості й продасть трубу Росії, а Симоненко зробить Леніну на Бессарабській площі ще ширшу посмішку. Як зможе вирости свідоме й чесне нове покоління в державі якої вже не існуватиме?

Ці вибори будуть найгіршими виборами в Україні за часи незалежності. І не тому, що в другому турі, як не крути, переможе глибоко аморальна людина, а через те, що ця людина переможе чесно.

(с) Катерина Чепура

Отсюда
Спасибо  @Ева за ссылку.

URL записи

«Караул устал» — историческая фраза, сказанная матросом Железняком при разгоне Учредительного собрания 6 (19) января 1918 года в 4 часа 20 минут утра.


В 4 часа 20 минут утра Железняков …твердой поступью вошел в огромный, ярко освещенный зал дворца, прошел мимо рядов, поднялся на трибуну. Он подошел к Чернову, положил ему на плечо свою сильную руку и громко сказал:
— Прошу прекратить заседание! Караул устал и хочет спать…
Произносивший в это время с большим пафосом свою речь левый эсер Фундаминский застыл на полуслове, уставив испуганные глаза на вооруженного матроса.
Придя в себя после минутной растерянности, охватившей его при словах Железнякова, Чернов закричал:
— Да как вы смеете! Кто вам дал на это право?!
Железняков сказал спокойно:
— Ваша болтовня не нужна трудящимся. Повторяю: караул устал!
Из рядов меньшевиков кто-то крикнул:
— Нам не нужен караул!
Перепуганный Чернов что-то начал торопливо говорить секретарю Учредительного собрания Вишнякову.
В зале поднялся шум. С хоров раздались голоса:
— Правильно! Долой буржуев!
— Хватит!

--------------------------------------------------------------------

Кто же это скажет нашей Верховной зРаде

Путеводитель по Галактике для автостопщиков

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра